Дай ниточку, намёк, волненье,
Предчувствие далёких слов, -
Тогда во мне стихотворенье
Родится, как в реке улов,
И я сачком, крючком, черпалом,
Всем, что найдется под рукой,
Перечислением иль налом,
Победу справлю над рекой.
И вытащу сетями, леской,
Руками, хоть беззубым ртом
Не важно - медленно иль резко
Я пескаря. А может, сом
Сам попадёт ко мне в объятья,
Богата на улов река!
И я скажу вам - Ешьте, братья
И прославляйте рыбака!
Но не меня - Того, что учит
Забрасывать на глубину,
В костер подбрасывает сучья
И освещает темноту,
Кому мы служим: кто - руками,
Ногами, телом, головой,
Словами, жизнью и делами,
Не понимая то порой.
И от Кого мы с потрохами
Зависим, дышим Им, живём,
Кого с упрямством детским сами
Не признаём. Не признаём!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
В широком смысле рыба олицетворяет «проникающее движение, наделенное повышающей силой». Рыбная ловля, это извлечение Мудрости – «ускользающего сокровища» – «из глубин моря». Рыболов способен – как лекарь – работать с самими источниками жизни т.к. он понимает их. Ловить души, прежде всего, означает знать, как ловить в душе. Сокровище представляет собой общую форму символики золотого цвета.
В мифах, легендах и фольклоре сокровище обычно находится в пещере, которое стережёт дракон,…и которое герой завоевывает лишь после мучительных усилий. Сокровище есть не что иное, как он сам – «возрожденный в пещере»; по мере, в какой он оказывается возрождён своей Духовной Матерью, он является победителем дракона (своего прежнего «я»). Тогда как оружие героя – это данные Богом силы, делающие победу возможной. В сущности, всякая борьба и всякое страдание, суть ступени на пути духовного прогресса – «страдать, значит бороться».
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
